Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
проговорювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
виголошувати — виголосити 1) (публічно висловлювати промову, звернення), проголошувати, проголосити, промовляти, промовити, ораторствувати, проговорювати, проговорити, проказувати, проказати; читати, зачитувати, зачитати (доповідь, настанову тощо) 2)… … Словник синонімів української мови
проговорити — див. проговорювати … Український тлумачний словник
проговорювання — я, с. Дія за знач. проговорювати … Український тлумачний словник
проговорюватися — ююся, юєшся, недок., проговори/тися, ворю/ся, во/ришся, док. 1) Ненароком, мимоволі виказувати те, чого не слід було розголошувати. 2) розм., рідко. Те саме, що заговорюватися 2). 3) тільки док., розм. Промовити, сказати що небудь після тривалої… … Український тлумачний словник
вимовляти — 1) = вимовити (передавати голосом звуки, слова своєї / чужої мови; говорити певним чином), виголошувати, виголосити, проговорювати, проговорити; карбувати (виразно, роздільно) 2) див. говорити … Словник синонімів української мови
